СТАВИЩЕ
вул. Цимбала Сергія, 44
E-Mail : stav_rada@i.ua
Телефон  +38 (045) 5-18-62

Назвати об’єкт благоустрою на честь Максима Славинського

Автор: Сергій Олександрович Плахотнюк
Статус: триває збір підписів
Подана: 18.07.2019
Дата початку збору підписів: 24.07.2019

Текст електронної петиції

Прошу назвати на честь СЛАВИНСЬКОГО Максима Антоновича об’єкт права власності Ставищенської селищної ради, розміщений на перехресті вулиць Цимбала Сергія та Паркова, визначивши його як «Площа Максима Славинського». Відповідно до частини першої стаття 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» від 24.05.2012 № 4865-VI імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам’яті про осіб, які: 1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України; 2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини; 3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя. СЛАВИНСЬКИЙ Максим Антонович (12(24).08.1868–23.11.1945) народився і виріс у містечку Ставище Таращанського повіту Київської губернії (нині смт Ставище Ставищенського району Київської області), зробив вагомий вклад у розбудову Української держави та розвиток науки і культури. Закінчив Університет святого Володимира в Києві (1895). Займався активною політичною діяльністю. 1886 р. познайомився з Лесею Українкою, яка схвально відгукнулася про його переклади, став одним із найактивніших членів гуртка «Плеяда молодих українських літераторів». Збірку перекладів поезій Генріха Гайне «Книга пісень» (1892) підписав псевдонімом «Максим Ставинський» — від «Ставище». В Українській Державі, за Директорії УНР посідав дипломатичні посади, 1919 року очолював дипломатичну місію УНР у Празі, був міністром праці УНР (1920). Змушений залишитися на еміграції в Чехії. З 1923 року читав лекції з історії західно-європейської літератури в Українському педагогічному інституті імені М. Драгоманова, працював професором новітньої історії в Українській господарській академії в Подєбрадах. Гостро критикував більшовицьку ідеологію, методи правління в СРСР і УСРР. Був заступником голови Головної української еміграційної ради (Париж), співпрацював з урядом УНР в екзилі, матеріально допомагав Музею визвольної боротьби України у Празі. 27 травня 1945 року його в Празі заарештувала радянська контррозвідка «Смерш». Помер 23 листопада у Лук’янівській тюрмі Києва. Реабілітований 03.08.1993. 08.02.2018 Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році», згідно з якою 24 серпня на державному рівні відзначали 150-річчя від дня народження українського громадсько-політичного діяча Максима Славинського.
Загальна кількість осіб, які підписали електронну петицію
51
підписи з 100
необхідних
До кінця збору підписів залишилося 37 днів
Підтримати електронну петицію