Четверту річницю навіки закарбованих у свідомості навіть міжнародної спільноти подій 2014 вшановували сьогодні 20 лютого у всіх куточках України і в нашому селищі, зокрема.
Саме у ці дні на головному столичному Майдані Незалежності тривожно билося серце самої неньки - України. Билися в унісон серця мільйонів українців, пульсуючи болючим відчуттям втрати найкращих, чия душа відлетіла у затягнуте димовою кіптявою мирне небо…
Сотня білих журавлів, Небесна сотня - ці слова крають душу невимовною скорботою і пекучим усвідомленням того, що це було, що це у 21 столітті, що це у центрі Європи…
З відчутним хвилюванням про це говорив селищний голова Володимир Кошинський, доземно схиливши голову перед світлою пам’яттю тих, хто ціною власного життя відстоював честь і гідність своєї держави, майбутнє кожного з нас.
Супротив владі, за його словами, засвідчив єдину суть: влада повинна працювати для людей, а не навпаки.
Власне, цю думку підтримали і Заслужений журналіст України Станіслав Черній, безпосередній учасник Революції Гідності Юрій Деркач.
Особливих струн душі торкнулася імпровізація тих подій в дитячому виконанні, адже там, на Майдані були наші діти, та повсякчас присутній реквієм пам’яті і суму, так висловлений у виступах працівників будинку культури та словах ведучої Тетяни Мальчук.
Особливі слова звернув до мирян отець Андрій Мисько, відслуживши панахиду за невинно убієнними. А вони незримо поряд з нами: по праву руку від своїх побратимів, по ліву руку - від Бога…
